Історія Юлії 12 років, яка знову почала посміхатися

Кейс з практики груп підтримки для дітей полеглих воїнів

"Йти до психолога - це як приймати душ. Це не розкіш, а необхідність. Я би радила не чекати моменту, коли проблеми стануть нестерпними, а звертатися по допомогу заздалегідь".*Імена змінені для збереження конфіденційності

Біль, що не знаходив виходу

Пані Анастасія разом із двома дітьми опинилася за кордоном після загибелі чоловіка-військовослужбовця. Життя в еміграції додало підліткових випробувань 12-річній доньці Юлії, яка завжди була веселою та жвавою, але тепер почала проявляти небачену раніше агресію.
"Вона дуже страждає, хвилюється і сумує за татом, а емоції виходять назовні у вигляді підвищеної агресивності", - ділиться пані Анастасія. Дівчинка зривалася на молодшому братику, у неї з'явилася підвищена тривожність, яку Анастасія одразу помітила.
"Все знаходило прояв у поведінці - негативні чи агресивні емоції лилися на мене або на брата", - пояснює мама, яка відчула, що ці прояви - наслідок глибокого болю.

Випадкова знахідка в Instagram

Пані Анастасія , яка сама має досвід роботи психологом, розуміла цінність професійної підтримки. Вона випадково знайшла інформацію про групи підтримки ГО Важливі в Instagram, де її відзначила знайома. Ця "знахідка" стала для неї порятунком.
"Я одразу записала доньку до групи. В такому форматі ми ніколи не працювали. Але я знала, що це точно потрібно спробувати", - розповідає пані Анастасія. Оскільки донька вже мала досвід психологічних консультацій, вона сприйняла пропозицію без спротиву. Але груповий формат, де інші діти теж пережили втрату, став для неї чимось новим і цікавим. Дівчинка з нетерпінням готувалася до кожної зустрічі, шукаючи "камінчики" чи інші речі для творчих завдань.
Найбільшим відкриттям для дівчинки стало усвідомлення, що вона не одна така. "Їй було цікаво побачити однолітків у такій же ситуації. Побачити, що вона не одна. Це теж зцілює".

Від тривожності до активності

Результати не забарилися. Тривожність і агресія, що так непокоїли пані Анастасію, значно зменшилися. Дівчинка стала набагато дружнішою з братом, їхні стосунки налагодилися.Але найважливіше - завдяки групам донька Анастасії навчилася не ховати свої почуття та долати власні страхи.
"Окрім тих, що пов’язані з війною, донька переборола і свої особисті страхи. Вона завжди виходила з гарним настроєм. Вона стала більш впевнена в собі - це для неї великий стрибок вперед".
Найціннішим результатом участі в групі стало те, що донька навчилася бути активною."Хтось сидить, наприклад, мовчить, а вона почала більше проявлятися", - помітила мама.

Чому психологічна підтримка - це норма життя

Пані Анастасія переконана, що в умовах війни психологічна допомога має стати невід'ємною частиною життя, а не винятковим заходом."Я би сказала, що в сучасному світі до психолога ходити - це як приймати душ, це так само необхідно робити, як українкам раз на місяць робити манікюр. Тобто це просто мастхев".
Багато мам вагаються, чи варто звертатися по допомогу, але Анастасія радить не чекати."Я би порадила, як і в медицині, не чекати, коли вже потрібно буде якесь втручання операційне, а йти на етапі, коли можна зробити якусь легку профілактику". Вона також наголошує на важливості підтримки для матерів, які проживають горе разом із дітьми, але часто залишаються сам на сам.
"Мами теж потребують допомоги. Це сто відсотків. Тому що те, що проживаємо ми, ми дійсно проживаємо самі в собі".

Де знайти підтримку?

Групи підтримки створені спеціально для дітей, які втратили батька чи матір на війні. Це безкоштовна допомога, яку надають досвідчені психологи у форматі регулярних зустрічей.
Якщо ваш підліток проявляє агресію, замикається або важко переживає втрату батька-захисника, не чекайте, поки ситуація ускладниться. Групи підтримки для дітей полеглих воїнів – це безпечний простір, де діти:● переконуються, що не самотні у своєму горі;● вчаться висловлювати свої почуття;● долають особисті страхи;● покращують стосунки в родині;● отримують професійну підтримку від психолога і ровесників.

Щоб записати дитину або дізнатися більше, зв’яжіться з нами через наші соціальні мережі або запишіть дитину через наш сайт на сторінці проєкту “Діти полеглих воїнів”.