— Мамо, чому мені це не можна?! — голосно вередує шестирічний хлопчик, кидаючи упаковку цукерок на підлогу супермаркету. Його крик — це тривога, яку він не вміє висловити.Молода жінка швидко нахиляється, піднімає цукерки. Вона намагається обійняти сина, але він пручається. — Ти сердишся, це нормально… Я поруч, ми впораємося, - тихо каже вона.Хлопчик схлипує, сидячи на підлозі:— Я хочу до тата! Чому він не приїхав? Ти казала, що він повернеться!Жінка на мить завмирає, а потім присідає поруч із сином.— Давай купимо твій улюблений сік і поговоримо про тата вдома?Хлопчик повільно киває, хоча його губи все ще тремтять. Він дозволяє матері витерти сльози допомогти йому підвестися.

Діти, які втратили близьких, одночасно живуть у двох реальностях: зовнішній — де життя триває, і внутрішній — з болем і необхідністю осягнути і пережити постійну відсутність близької людини. Діти граються, сміються, але в глибині душі переживають втрату, з якою важко впоратись навіть дорослим.
Психологи звертають увагу: кожна дитина горює по-своєму — хтось мовчить, хтось ставить запитання, хтось малює, хтось завмирає, злиться чи вередує. Психологічна підтримка допомагає дитині не залишитися наодинці з горем та подолати шлях втрати.

Нормальні реакції дітей на втрату

Горе проявляється у різних сферах:

● Емоційні реакції: страх, сором, провина, гнів, депресія. Дитина може здаватися нечутливою або, навпаки, ставати плаксивою й замкненою;● Поведінкові зміни: імпульсивність, агресія, ізоляція, повторення історій про втрату;● Когнітивні порушення: проблеми з навчанням, втрата концентрації, забудькуватість;● Фізичні прояви: безсоння, втрата апетиту, головні болі, психосоматичні розлади.
Війна змушує дітей передчасно подорослішати. Часто діти приховують своє горе, щоб не засмучувати дорослих. Вони бачать, як страждають батьки, і вирішують не додавати їм більше болю.

Як розпізнати ознаки дитячого горя?

Дитяче горе проявляється по-різному залежно від віку, характеру та життєвого досвіду дитини. Ось кілька частих реакцій, які можуть свідчити, що дитина проживає втрату:

● Регрес у розвитку - дитина, яка вже давно самостійно спала, знову починає проситися в ліжко дорослих або стає надмірно плаксивою, тривожною, схвильованою;● Замороженість почуттів - здається, що дитина зовсім нічого не відчуває щодо втрати;● Зміна поведінки - дитина стає занадто дратівливою, агресивною, часто злиться без видимої причини, псує речі або свариться з однолітками. Іноді з дитиною трапляються емоційні вибухи: може розплакатися посеред уроку. В інших випадках дитина стає “клоуном” класу і поводиться провокативно;

● Труднощі з концентрацією уваги - дитина починає забувати завдання, не може зосередитися на домашній чи класній роботі, втрачає інтерес до улюблених предметів або швидко втомлюється на уроках;● Соматичні симптоми - дитина часто скаржиться на біль у животі чи голові, особливо перед важливими подіями (наприклад, походом у школу), в той час як порушень здоров’я немає;● Надмірна тривожність - дитина надмірно стурбована тим, чи будуть про неї достатньо піклуватись, та постійно перепитує, чи все буде добре з мамою, чи повернеться вона додому. Дитина боїться засинати або залишатися сама вдома, телефонує додому під час шкільних занять, занадто хвилюється про стан власного здоров’я тощо;● Відстороненість або ізоляція - діти підліткового віку можуть уникати спілкування з друзями, участі у соціальному житті, сидіти у своїй кімнаті годинами;● Зміна кола спілкування - дитина відкидає старих друзів та шукає нових, які зазнали подібної втрати;

● Прояви містичного мислення - дитина говорить про померлу людину у теперішньому часі, відчуває, що у якийсь спосіб померлий знаходиться поруч і з нею, бачить сни про померлого;● Зацикленість на померлому та обставинах його смерті - дитина переказує події смерті та похорону померлого у прийнятних та не дуже для цього обставинах. Дитина обожнює померлого та імітує його поведінку або шукає медичну інформацію про смерть померлого.

Всі ці ознаки можуть бути нормальними і природними проявами процесу горювання. Проте застрягання в будь-якому з цих станів може стати тривожним дзвоником, на який дорослим варто звернути увагу.

Як підтримати дитину після втрати?

Сповістіть дитину про смерть близької людини

Дуже важливо, коли будете готові, знайти в собі сили повідомити дитині про втрату, а дітям дошкільного і молодшого шкільного віку пояснити поняття смерті. Ось деякі приклади фраз, які можна використовувати:

● “На жаль, під час війни гинуть люди. Ворог атакує з різних видів зброї, щоб знищити наших воїнів. В бою проти ворога загинув наш тато”;● “Смерть – це коли тіло перестає працювати, і людина не відчуває болю, не думає і не дихає”;● “Тато більше не повернеться, але його любов залишиться з тобою назавжди”;● “Дідусь помер,і ми більше не зможемо його побачити, але ми можемо згадувати хороші моменти, які провели разом”.

Створіть безпечний простір для емоцій

● Щодня або хоча б декілька разів на тиждень виділяйте в родині час для розмов з дитиною, щоб вона могла поділитися своїми думками та переживаннями. Під час спілкування слухайте дитину уважно, не відволікаючись на інші справи, і не оцінюйте її емоції. Просто дайте їй виговоритися;● Нормалізуйте дитячі почуття, пояснюйте що і у зв'язку з чим дитина може відчувати. Наприклад: “Я бачу, що останнім часом тебе все дратує. Ти сердишся, це нормально, адже дуже боляче втрачати рідну людину”. Давайте дитині зрозуміти, що будь-які емоції — радість, сум, злість, страх — є допустимими і мають право на існування;● Власним прикладом показуйте здорове ставлення до емоцій: говоріть про свої почуття відкрито і спокійно. Наприклад: “Сьогодні я сумую, тому більше хочу тиші”. Спільно створіть вдома “куток спокою” — місце, де можна побути наодинці, заспокоїтися чи просто відпочити;● Якщо дитина проявляє сильні емоції (наприклад, плаче або сердиться), залишайтеся поруч і показуйте, що ви її підтримуєте: “Я поруч. Я допоможу тобі пережити це”.

Підтримуйте творчість і гру

● Малюйте разом. Створіть малюнок сім'ї, померлої людини або спогад з минулого;● Якщо дитина хоче грати у смерть, похорон чи війну, - дозволяйте їй. Так вона осмислює зміни у житті і шукає зцілення;● Запропонуйте дитині вести щоденник, де вона може малювати, або занотовувати свої думки і почуття.

Надавайте підтримку і надію замість знецінення

Транслюйте дитині послання, які дозволяють їх відчути підтримку у своїх переживаннях:

● Замість “Не плач, будь сильним”, кажіть: “Ти маєш право сумувати, це нормально”;● Замість “Життя триває, забудеш”, кажіть: “Я знаю, як тобі зараз важко. Якщо хочеш поговорити, я завжди поруч”;● Не ігноруйте малюнки дитини з померлими рідними, натомість запропонуйте: “Ти хочеш поговорити про бабусю?”.

Підтримуйте стабільність щоденного життя

● Наскільки це можливо, дотримуйтесь або поступово повертайтеся до звичних сімейних традицій — наприклад, щосуботи разом готуйте сніданок, ходіть у кіно чи на прогулянки;
● Якщо дитина відвідувала гуртки, за можливості і бажання, відновіть заняття;
● Створюйте умови, в яких дитина зможе підтримувати звичні рутини у спілкуванні з ровесниками - спілкуватися з однокласниками, гуляти після школи тощо.

Звертайтеся за професійною психологічною підтримкою

“ДІТИ ПОЛЕГЛИХ ВОЇНІВ” — безкоштовна програма підтримки дітей загиблих військовослужбовців.

● Запишіть дитину на онлайн-групи (це маленькі групи однолітків по 7–8 дітей, які проходять 1 раз на тиждень протягом 1 години);● Допоможіть дитині ділитися переживаннями, знижувати стрес, навчатися стійкості;● Діліться своїми переживаннями самі і отримуйте підтримку у чаті для батьків;● Слідкуйте за анонсами нових груп на сторінці проєкту “Діти полеглих воїнів”, де ви зможете заповнити анкету. Участь безкоштовна.

Діти мають вражаючу здатність зцілюватися, коли їхній біль помічають і приймають. Турбота й підтримка дорослих допомагають дитині прожити горе і зберегти віру в себе та у світ. Відчуваючи любов і розуміння, дитина поступово перетворює пережиту втрату на джерело співчуття та внутрішньої сили. Разом із підтримкою близьких вона зростає сильнішою, відкритішою до життя й готовою будувати глибокі й довірливі стосунки.