Особливості сприйняття смерті дітьми різного віку:НЕМОВЛЯТА ТА ДІТИ ДО 2 РОКІВ

Діти цього віку ще не розуміють поняття смерті, але дуже чутливі до змін у середовищі.

ЩО ВІДЧУВАЮТЬ НЕМОВЛЯТА:

● Зміну емоційного стану близьких людей;● Відсутність знайомого голосу, запаху, дотику;● Порушення звичного розкладу дня;● Напругу в домі.

РЕАКЦІЇ: плач без видимої причини. Труднощі зі сном. Втрата апетиту. Пошуки поглядом того, хто помер. Відсторонення або, навпаки, надмірна прив'язаність до того з близьких, хто залишився.

ПІДТРИМКА:

● Забезпечуйте додаткову увагу та максимально підтримуйте фізичний контакт (обійми, погладжування);● Будьте терплячими до змін у поведінці (порушення сну, їжі, вередливість);● Спокійно розмовляйте з дитиною, навіть якщо вона не розуміє слів - тон голосу і ритм мови заспокоюють;Дозвольте собі горювати, але намагайтеся зберігати стабільність розпорядку для малюка.

ДОШКІЛЬНЯТА 2- 5 РОКІВ

У цьому віці діти часто сприймають смерть, як тимчасове явище, ніби людина "пішла" і може повернутися. Вони можуть сприймати смерть як сон або подорож.

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ СМЕРТІ В ЦЬОМУ ВІЦІ:

● Конкретне мислення (смерть - це коли тіло не працює);● Багато запитань про те, де померлий і коли повернеться;● Фантазії про можливе "воскресіння" або "повернення";● Гра у "смерть", "війну" або "лікаря".

РЕАКЦІЇ: регресивні прояви (повернення до смочка, нетримання сечі). Страх, що інші близькі теж можуть померти. Страх засинати, нічні жахи та інші порушення сну. Вередливість, плаксивість, образливість, дратівливість тощо.

ПІДТРИМКА:

● Говоріть простими словами - наприклад, "Тато помер. Смерть - це коли тіло не може дихати, їсти чи говорити";● Уникайте двозначних метафор - наприклад, фраза "бабуся заснула назавжди" може викликати страху засинання;● Проговорюйте, що в житті дитини залишаєтеся ви, яка буде піклуватися про дитину і про себе;● Пояснюйте, які зміни відбудуться у житті дитини, а що залишиться незмінним.

МОЛОДШІ ШКОЛЯРІ 6-9 РОКІВ

Діти цього віку починають розуміти смерть як остаточну подію, але це непростий процес, який потребує часу і викликає багато запитань. Діти все ще можуть думати, що смерть зворотна і що вони відповідальні за неї, або що певні вчинки або слова можуть її "зупинити".

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ СМЕРТІ В ЦЬОМУ ВІЦІ:

● Розвиток логічного мислення;● Розуміння, що смерть остаточна і неминуча;● Почуття провини за власні думки чи дії;● Страх власної смерті або смерті близьких.

РЕАКЦІЇ: почуття провини, страх. Нічні жахи. Уникання розмов про смерть або, навпаки, підвищений інтерес до неї.

ПІДТРИМКА:

●  Допомагайте дитині проговорювати почуття - "Ти сумуєш? Ти злишся?", пояснюйте свої почуття: “Мені стало сумно, оскільки я згадала, як ми робили це разом з татом. Сум пов’язаний з любов’ю”;● Знімайте хибні почуття провини - пояснюйте причини смерті доступною мовою, уникаючи евфемізмів;● Створюйте та дозволяйте брати участь у прощальних ритуалах у м’якій формі - наприклад, намалювати листівку, запалити свічку, випустити у повітря кульку, посадити рослину у пам’ять.

ДІТИ ПЕРЕДПІДЛІТКОВОГО ВІКУ 10-13 РОКІВ

Діти середнього шкільного віку починають розуміти смерть як постійну і неминучу реальність, яка стосується всіх. У цьому віці діти можуть приховувати свої почуття, щоб здаватися сильними.

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ СМЕРТІ В ЦЬОМУ ВІЦІ:

● Повне розуміння незворотності смерті;● Інтерес до деталей і причин смерті;● Схильність до замикання в собі;● Міркування про власну смертність і смертність батьків.

РЕАКЦІЇ: можливі соматичні прояви горя (головний біль, проблеми зі сном). Труднощі з тим, щоб говорити про свої почуття. Прояви тривожності, уникнення або, навпаки, глибокі розмови по темі. Ізоляція чи зміни в поведінці, як-от втрата інтересу до хобі або спілкування з друзями.

ПІДТРИМКА:

●  Чесно відповідайте на запитання про долю померлої людини у межах вікового розуміння;● Будуйте довірливе спілкування - покажіть, що ви готові слухати, але не змушуйте говорити: “Якщо ти захочеш поговорити про це, я поруч”, “Ти можеш плакати, це нормально”;● Давайте можливість висловлювати емоції у словах, творчості, фізичній активності;● Діліться власними почуттями, щоб нормалізувати вираження горя.

ПІДЛІТКИ 14-18 РОКІВ

Переважаючою темою в підлітковому віці є почуття безсмертя або виключення зі смерті. Водночас підлітки можуть бачити несправедливість смерті, переживати екзистенційні кризи, ставити запитання про майбутнє, сенс і влаштування життя.

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ СМЕРТІ В ЦЬОМУ ВІЦІ:

● Філософські роздуми про смерть і сенс життя;● Прагнення до самостійності у переживанні горя;● Можлива ризикована поведінка як спосіб впоратися з болем;● Потреба знайти свій спосіб проживання втрати.

РЕАКЦІЇ: приховування емоцій. Надмірна відповідальність за сім’ю. Бунт проти "жорстокого світу". Замкнутість, страх показати слабкість.

ПІДТРИМКА:

● Будьте готові до непростих запитань;● Відповідайте чесно, навіть якщо відповіді немає – наприклад: "Я не знаю, чому це сталося, але ми разом можемо це пережити";● Поважайте потребу в приватності, але залишайтеся доступними для розмови;● Пропонуйте звернутися до фахівця або групи однолітків, якщо горе впливає на повсякденне життя.

Загальні рекомендації, як підтримати дитину, яка проживає втрату, будь-якого віку:

● Чесність і простота - для кожного віку потрібен свій підхід до пояснення складних понять. Використовуйте зрозумілі слова, уникайте евфемізмів на кшталт "заснув назавжди", "поїхав у далеку подорож", "став зіркою", "перетворився на хмарку".● Терпіння - діти можуть ставити одні й ті ж запитання багато разів. Це нормальна частина процесу розуміння і прийняття. Знаючи типові реакції, легше підготувати відповіді, які заспокоять дитину.● Емоційна підтримка - дозвольте дитині виражати свої почуття і показуйте, що ваші емоції теж нормальні. Розуміння реакцій дитини допомагає не панікувати і залишатися спокійним.● Ритуали пам'яті - створюйте разом способи вшанування пам'яті померлого: малюнки, фотоальбоми, розповіді про хороші спогади.● Професійна допомога - якщо дитина довго не може впоратися з втратою, зверніться до дитячого психолога або до груп підтримки.

Шлях усвідомлення смерті - це процес дорослішання. Він починається від сприйняття втрати як фізичної відсутності у немовлят, проходить через віру в повернення у дошкільнят і страх власної провини у школярів, завершується глибоким екзистенційним розумінням у підлітковому віці. Не існує єдиної "інструкції" для розмови про смерть, яка б підійшла всім. Найцінніше, що ви можете зробити - це враховувати вік та етап розвитку вашої дитини. Адаптуючи свої пояснення та підтримку до її внутрішнього світу, ви даєте їй найважливіше - відчуття, що її розуміють, люблять і ніколи не залишать наодинці з болем.

Нагадуємо, що ГО "Важливі" проводить безкоштовні онлайн-групи психологічної підтримки для дітей полеглих військовослужбовців від 7 до 15 років. Реєструйтеся за посиланням до проєкту "Діти полеглих воїнів". Це простір для підтримки, проговорення почуттів й відновлення довіри до світу, який підтримає вашу дитину у непростий період після втрати.