Історія Галини

Кейс з практики груп підтримки для партнерок полеглих військовослужбовців

"Тривога, емоційна виснаженість, страх починати щось нове, самотність після втрати чоловіка та багатьох знайомих - все це поглинало Галину..."*Імена змінені для збереження конфіденційності

До знайомства з групою психологічної підтримки життя Галини було сповнене тиші, в якій не було з ким поділитися болем після загибелі чоловіка. Найбільше бракувало саме розуміння. Люди поруч, навіть найближчі, не завжди відчували її стан, а поговорити про пережите не було з ким. Тривога, емоційна виснаженість, страх починати щось нове, самотність після втрати чоловіка та багатьох знайомих - усе це поступово поглинало її.
Поштовхом звернутися за допомогою стала втома. Галина волонтерила, чула багато важких історій і сама переживала горе, тож одного дня зрозуміла: їй необхідний простір, де можна інколи мовчати, а інколи – сказати вголос усе, що болить. Про групу вона дізналася в місцевій спільноті "Ми разом" і без жодних сумнівів заповнила анкету. Жінка зрозуміла, що щось точно стане кращим.

"Отримала більше, ніж очікувала"

Групові зустрічі стали для Галини місцем, де її не лише чули, а розуміли. Поруч були інші жінки, кожна зі своєю історією та рівнем пережитого. Це давало відчуття не самотності, а також можливість побачити досвід інших та розуміти, що чекає попереду. Адже одні вже пройшли певний шлях після втрати, а другі лише робили перші кроки. За допомогою досвідченого психолога прийшло розуміння, що будь-які емоції – нормальні. Можна нервувати, плакати, злитися, боятися. І це прийняття стало для Галини важливим відкриттям.
Вона зізнається, що група повернула їй змогу мріяти та планувати майбутнє. На кожну зустріч вона складала плани на тиждень та ділилася з дівчатами в групі. Поступово поверталася до життя і дозволяла собі маленькі радості – косметолога, нові поїздки, відпочинок, кава у кафе. Вперше за тривалий час жінка побувала у санаторії, а потім і закордоном.

Найважливіші інсайти

Одним із найважливіших інсайтів, отриманих у групі підтримки, для Галини стала техніка дихання. Це чудова можливість заспокоїти тривогу просто завдяки правильному вдиху. Другим – навичка записувати думки. Жінка з усмішкою зізнається, що раніше не любила писати, але тепер занотовує все важливе, бо саме так вибудовується внутрішній порядок. Вона навіть створила список мрій, у якому понад 130 пунктів. Частину вже здійснила, а часом відкриває список і знаходить там пункт, який уже виконаний, хоча й забула, що колись його туди внесла.

Маленькі кроки, які змінюють життя

У групі підтримки Галина отримала нових друзів, розуміння, а головне – наважилася на зміни. Так, одного разу вона вирішила змінити улюблену чашку, яку їй подарував п’ять років тому чоловік. Для Галини це був великий внутрішній крок уперед.
З групою вона подорожувала подумки, надихалася прикладами інших учасниць, дізнавалася про способи вшанування пам’яті. Саме після розповідей інших жінок у групі підтримки Галина вперше поїхала до Києва, де на Майдані Незалежності встановила прапор і фотографію загиблого чоловіка.

"Група дала мені життя"

Зараз Галина відчуває, що стала спокійнішою, навчилася не пропускати крізь себе всі болючі історії під час волонтерства та знову бачить своє майбутнє. Вона зізнається, що настільки цінувала зустрічі у групі, що навіть змінила графік доньки, аби встигати на сесії. А ще, атмосфера підтримки допомогла не лише їй, а й дітям: "Щаслива мама – щасливі діти".
Галина завжди радить всім спробувати участь у групі: "Тут ти розумієш, що не один. Тебе не засудять, а підтримають. Тут люди, які надихають жити далі. Дякуючи їм, ти робиш крок вперед і знаєш, що життя попереду ще є. Не все втрачено".